«До останнього подиху тримав оборону Маріуполя»: у Полтаві відкрили меморіальну дошку Герою України Віталію Грицаєнку. ФОТО

На Полтавській ЗОШ №20 сьогодні офіційно відкрили меморіальну дошку на честь Героя України, мужнього воїна, патріота України, оборонця Маріуполя, геніального військовослужбовця Віталія Грицаєнка, який віддав своє життя на війні з окупантами.

Віталій Грицаєнко був заступником командира окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України з бойової та спеціальної підготовки.

Воїн брав участь в АТО, повномасштабне вторгнення окупантів зустрів із зброєю в руках в Маріуполі. Його бойові подвиги і успішні операції увійдуть в підручники.

27 лютого група Грицаєнка відбила чотири спроби висадки морського десанту ворога та завдала йому суттєвих втрат. 1 березня підрозділ повністю розбив ворожу колону, яка намагалася прорватися у місто.

15 березня старший лейтенант Грицаєнко разом із побратимами успішно заблокували пересування ворога. Особисто знищив дві бойові бронемашини «Тигр».

У ніч проти 19 березня група військовослужбовців окремого загону спеціального призначення «Азов», до складу якої входив старший лейтенант Грицаєнко, здійснила успішний рейд у тил противника. Було знищено ворожий командний пункт, тиловий склад та склад із боєприпасами, танк, два БТР та близько взводу живої сили ворога.

Нажаль, отримав осколкове поранення в обличчя. Помер миттєво. Тіло воїна довгий час не могли забрати з окупованого міста. І лише в листопаді завдяки аналізу ДНК тіло Героя нарешті повернулося додому. Поховали воїна на Алеї Героїв на центральному кладовищі міста.

За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, надано звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка. На жаль, посмертно.

Право відкрити пам’ятний знак надали дружині Героя Вікторії та їхньому маленькому синочку Святославу.

Заступниця начальника відділу меморіальної роботи та з питань державних нагород Міністерства у справах ветеранів України Олена Терещенко звернулася до всіх присутніх:

– Людина вмирає двічі. Вперше , коли зупиняється її серце. Вдруге, коли ім’я стирається з пам’яті. Сьогодні ми відкриваємо цю дошку на знак пошани цьому Герою, який віддав найцінніше, що в нього є – своє життя. Ми в боргу перед нашими захисниками. Пам'ять про них має жити завжди, тому що пам'ять дає нам можливість рухатися далі. Ця дошка – це нагадування про те, що серед нас завжди були, є і будуть люди, які здатні на вчинок, на подвиг, здатні боротися за свою Батьківщину, свою рідну землю.

На заході було багато спогадів про полеглого воїна. Олексій Сердюк, підполковник поліції, завідувач науково-дослідної лабораторії Харківського університету внутрішніх справ, де вчився Віталій Грицаєнко, пригадав яким курсантом був майбутній Герой України:

– Віталій був курсантом нашого університету. Він був членом нашої родини. Людина, коли зростає, у неї декілька родин: батьки, школа, потім університет, потім побратими. Ми пишаємося тим, що Віталій був членом нашої родини і він таким залишатиметься назавжди і він буде прикладом для всіх нас.

Поділилася спогадами про Героя і його класна керівниця Таїсія Іванівна Олійник:

– В моїй пам’яті Віталій Грицаєнко – це чорноволосий, веселий хлопчина, який в середній школі бігав шкільними коридорами. Ставши юнаком, Віталій дуже чітко і мотивовано любив уроки історії і літератури, відстоював власну думку, був обізнаний у сфері культури і мистецтва. Товариський, готовий завжди прийти на допомогу, патріот Батьківщини. Однокласники пам’ятають, як якось вчитель історії викликав його: «Грицаєнко, до дошки». – «Я не Грицаєнко, я Віталій Миколайович», – відповів шестикласник. Віталіє Миколайовичу, знай, ти назавжди в наших серцях.

Боєць з позивним «Оберіг» Віталій Михайленко розповів, що Гоголь постійно вдосконалював свої навички і брав на себе багато обов’язків, та закликав вшанувати його пам'ять не лише в меморіальній дошці, а й в очищенні міста від російського:

– Пам'ять про нього не буде по справжньому пошанована, якщо на вулицях Полтави буде лишатися російська пропаганда, коли діти будуть слухати російський шансон, а дідусі й бабусі будуть ходити в московську церкву.

Побратим Віталія Грицаєнка з позивним «Мольфар» наголосив, що той був людиною честі, справжнім офіцером:

– Він виховав і зростив велику кількість бійців нашого підрозділу. Які обороняли Маріуполь, які увійшли в світову історію. Саме його заслуга є в тому, що наші воїни показали достойну відсіч противнику в Маріуполі.

А воїн з позивним «Карл» розповів, що попри те, що мав посаду заступника командира полку, Віталій Грицаєнко завжди був на передовій, брав участь в найтяжчих боях, адже не міг не бути поряд зі своїми учнями, яких він вчив військові справі.

На заході була присутня Катерина Прокопенко, дружина командира Окремого загону спеціального призначення «Азов» Дениса «Редіса» Прокопенка, який нині перебуває в Туреччині за умовами звільнення з російського полону.

– На жаль, мій чоловік не може бути присутнім на цьому заході. Але я пам’ятаю, коли він мені розповідав про героїзм Віталія, про те, якою він був людиною. Вони з Денисом були близькі. Я з Віталієм познайомилася позаминулого року і пам’ятаю його справжність, людяність.

Дружина полеглого Героя Вікторія Грицаєнко подякувала всім, хто весь цей час допомагав їй та підтримував.

– Сьогодні важливий день для нашої родини та пам’ятний для всієї України. Ми зібралися, щоб увіковічнить пам'ять мого чоловіка, батька, сина, побратима, друга та воїна, який віддав своє життя за Батьківщину. Він приклад для наслідування. Завжди був відважним, відкритим, щиросердним та розумним, люблячим батьком та дбайливим чоловіком. Узявши до рук зброю, він боровся за всіх нас, щоб захистити свою родину, своє місто, свою країну. До останнього подиху тримав оборону Маріуполя. Вони замерзали, падали від втоми, але не опускали зброю. Їх спротив став символом єдності та сміливості.

В пам'ять про Віталія Грицаєнка відкриють пам’ятну дошку і в Харківському університеті внутрішніх справ. На ній він буде усміхненим, таким яким його пам’ятають в студентські роки.

У Полтаві хочуть назвати одну з центральних вулиць на його честь.

Вічна слава Герою України! Щирі співчуття рідним та близьким воїна!