Лісом, балкою та до водосховища: на Полтавщині влаштовують інтерактивні екскурсії для ВПО

Переселенці з різних куточків України, які були вимушені покинути свої домівки через війну, днями відвідали інтерактивною екскурсією Диканщину, що на Полтавщині. До Регіонального ландшафтного парку діти та їх батьки поїхали в рамках проєкту Shelter Poltava.

По приїзду у Диканьку групу зустрічає екскурсовод Тетяна Григорівна. Жінка є вчителькою з біології й сама прописала інтерактивний маршрут, яким пройдуть діти з батьками.

Стартуємо із входу у ліс. Тут великий стенд: "Екологічна стежка "Від козацьких дубів до троянських линів".

- Ось тут зображено наш сьогоднішній маршрут, - пояснює Тетяна Григорівна. - Пройдемо лісовим урочищем "Ріг", Жуковою балкою, Сербиним полем та вийдемо до Троянівського водосховища. Загалом маршрут на 2-2,5 години.

Перед входом у діброву група обробляє себе спреями від комарів. Ділиться на дві команди та дає їм назви - "Дружба" та "Коники". Отримують по теці з завданнями, які мають виконати під час інтерактивної екскурсії.

Діти стають парами та починають із гри у "струмочок" - кожен хто проходить вперед називає, що не можна робити у лісі, або каже, що можна робити.

Зупиняємося біля першого дубу. Екскурсовод дістає сантиметр.

- А ви знаєте як можна порахувати вік дуба не спилюючи його? На висоті півтора метра, - разом із дітьми відміряють сантиметром висоту, - міряємо діаметр стовбура і множимо на 1. Ось, цьому дубові близько 270 років.

Далі команда "Коники" проходить до першого стенду. На ньому міститься цікава інформація щодо дубів: довжина коріння, що таке гали і хто в них живе, товщина кори тощо. Дістають з теки аркуш паперу на якому зазначені питання, відповіді на які можна знайти на стенді.

- Припутень може проковтнути до 15 жолудів, на відміну від сороки, - починає читати інформацію зі стенда одна з маленьких учасниць екскурсії.

У той час команда "Дружба" намагається на дотик розпізнати предмети пов'язані з лісом. Одній з учасниць зав'язали очі та видають різні заздалегідь заготовлені предмети.

- Це схоже на шкіру змії, - говорить Тетяна Варвянська, приїхала до Диканьки разом з донькою та двома онуками з Полтави. - А це - шишка.

Група прямує лісом далі. По дорозі зустрічають великі мурашники, різноманітні дерева, рослини та комах. Назви та цікаві факти про них розповідає пані Тетяна.

- Ось яглиця. З неї можна варити борщ, поки вона молода. А ось там копитняк росте, - показує на темно-зелену рослину, яка схожа на підкову.

Підходимо до ще одного стенду. Тетяна Григорівна дістає з рюкзака великого засушеного жука оленя.

- Його панцир ми знайшли у цьому лісі. Як думаєте, скільки років цьому жуку?

- Та роки три, - говорить харків'янин Андрій Скоробагатько Андрій, на екскурсію приїхав разом із донькою Світланою.

- Два місця, - каже з посмішкою Тетяна Григорівна. - Їх личинки можуть рости та жити навіть 6 років під корою дерева, а ось дорослий жук живе один сезон. Це близько 2-х місяців. Він харчується лише соком із дерев, і то тим, який виділяє саме дерево. А функція жука - продовження роду.

Доходячи кінця лісу зупиняємося біля стенда "Екологічні послуги природного лісу". Поруч учасники бачать гриби маслюки й кілька матусь починають збирати "дари лісу".

- А вони хоч їстівні? , - питає одна з учасниць. - Це я вперше збираю гриби.

При виході з лісу відкривається вид на Жукову балку. Учасники екскурсії стають на спільне фото й одразу ж знаходять смачну суницю та пахучі трави.

- Ось шавлія. Нею добре зуби полоскати. А ось ростуть романи, - показує Тетяна Григорівна на жовті квіти схожі на ромашки. - А ось це - дика цибуля. І ось, відчуваєте притерно-медовий аромат - чебрець під ногами квітне.

Жінки активно починають збирати цілющі трави у яскраві букети гуляючи великою балкою. Діти бігають і виконують завдання зі стендів: розглядають нори сліпаків, складають квітковий годинник та дізнаються цікаву інформацію про рослинний та тваринний світ балки.

Далі виходимо на поле. Тут залишки посівних культур та трішки червоних маків. Малеча одразу ж зриває червоні квіти та додає до букетів, які несуть їх батьки.

Наприкінці поля крутий спуск в низ. Звідси видно Троянівське водосховище. До нього і йдемо.

- А там у нас хатки бобрів, - показує у зарослі через заводь Тетяна Григорівна. - Ще виконаємо одне завдання щодо жителів водосховища і будемо завершувати нашу екскурсію. Тут живе близько 20 видів птахів, чимало різної риби та раки.

Наприкінці маршруту доходимо до альтанки поблизу води. На учасників екскурсії очікує у казанку свіжозварений трав'яний чай та смаколики. Хтось захопив із собою бутерброди, щоб перекусити, хтось заморився під пекучим сонечком і просто присів насолодитися затінком та красою природи. 

За хвилин 30 відпочинку біля води сідаємо в автобус та повертаємось до Полтави.

- Дуже сподобалась екскурсія. Ми хоч трішки відволіклися від війни та того, що відбувається довкола, - каже дорогою у місто харків'янка Олена Лазоренко, приїхала до Диканьки разом із сином Максимом. - Діти весело та з користю провели час, а ми, дорослі, також дізналися багато нового та цікавого. А також я назбирала грибів та найбільший букет з трав і квітів.