Полтавські «Невтомні бабусі» стали однією з кращих волонтерських організацій України

Днями ми дізнались чудову звістку про те, що волонтерський загін з Полтави «Невтомні бабусі» переміг у регіональоному відділенні національного конкурсу «Благодійна Україна» у номінація «колективне волонтерство». То хто ж вони, ці «Невтомні бабусі»?

Волонтерський загін «Невтомні бабусі» працює у Полтаві, у бібліотеці № 7, уже багато років. Плетуть сітки, кікімори, килимки, шиють труси, в’яжуть носки – невтомно і безперестанку роками, щоб вберегти, укрити, зігріти українських воїнів – у цьому бачать свою місію.

Вони справді невтомні!

У Бібліотеці робота кипить кожного дня, без вихідних. Сітки плетуть прямо у коридорі, тут же нарізають стрічки, ще кілька каркасів стоять у читальному залі.

– Ми волонтеримо від початку війни. Сітки плетемо з 2017 року, працювали по 6 днів на тиждень. А після вторгнення, після 24 лютого – працюємо щодня, – розповідає Мирослава Віталіївна і показує робоче місце. – У нас одночасно можна поставити 7 каркасів, це 14 сіток, над кожною може працювати одночасно по 3-4 людини. Відпочивати ніколи.

Цей волонтерський загін складається переважно з бабусь, 60-річні волонтери тут вважаються молоддю, найстаршій волонтерці – 86 років. Є у загоні не лише бабусі, а й чоловіки, дідусі та хлопці, усім знайдеться робота: збити каркаси, закріпити сітки, нарізати клаптики тканини на сітки.

Працюють скільки можуть: хтось на півтори години приходить, хтось – на 4-5 годин, але робота іде «с огоньком», бо, за словами волонтерок, вони не хочуть сидіти на лавочках і чекати, поки нас звільнять.

– Хоч якусь частинку хочеться хлопцям передати, дуже їх шкода, вони ж голів своїх не шкодують за нас, чи можемо ми жаліти годину часу, щоб їм допомогти? А сітки у нас – бомбезні! Це не ми, це військові нам кажуть, – розповідає Мирослава Віталіївна і показує велику папку, куди «невтомні» складають численні відзнаки і листи подяки від військових.

Що потрібно для виробництва сіток?

Найбільша сітка, яку робили волонтери - 100 квадратних метрів, частіше замовляють – по 45 квадратів, були й по 25.
Поки ми спілкуємось, непомітно зайшов військовий – забрав готову сітку, в яку дбайливі руки загорнули ще й «гостинчик від зайчика»: чай, вафельку, цукерки, листівку з молитвою, дитячі поробки і візитку «невтомних».
– Для роботи над сіткою треба основа, робочі руки, матеріали: рибацька сітка і тканина. Зараз дуже багато працює волонтерів по усій країні, тож попит на сітку величезний.
Потреба у сітці: Рибацька сітка, з ячейкою 3,5 – 4 см.

Тканина для сіток

Стрічки для сіток – окреме питання. До їх кольору у «невтомних» суворі вимоги, потрібен колір хакі, коричневий, зелений, щоб не видно було з дронів. Матеріал – бавовна. Часто люди приносять надто яскраві кольори, тож волонтери вирішили фарбувати тканину самостійно.

– Дуже хочу подякувати усім, хто допомагає нам фарбувати тканину, –Мирослава Віталіївна. – Нам з Києва волонтер присилав пофарбоване, ми так здивувались – аж 20 кг! Потім ще раз звернулись – і він ще раз прислав і записав відео, як фарбувати тканину. То ми тепер і фарбуємо. Але таку роботу треба у селі робити, надворі, у квартирі не пофарбуєш та й розвісити просушити нікуди. То жінки з сіл нам допомагають, фарбують і привозять.

Потреба у матеріалах: Х/б тканина, колір хакі, коричневий, зелений.

«Невтомні бабусі» навчать усьому!

За словами волонтерок – в'язати сітки може кожен. Спеціальних навиків для цього не потрібно, вас всьому навчать за день.

– Є люди, які кажуть, що немає у них здоров’я, і сидять надворі на лавочці. А у нас є жінки по 85-86 років, кожного дня приходять і ріжуть. З ногами проблеми, у кого з чим, але що може людина, те й робить. І після того, як попрацюєш і настрій піднімається. Бо хоч крапелиночку, але ж не безцільно просидів, а щось та встиг зробити. Чому ми й запрошуємо, чекаємо, навчаємо, – розповідає за плетінням Ніна Данилівна, яка волонтерить з 2017 року.

Серед волонтерів є люди з інвалідністю, які ріжуть стрічки, виготовляють окопні свічки, печуть пряники, варять мило.

Труси для воїнів

Трусів «невтомні» пошили неймовірну кількість. Працюють над пошивом майстрині удома. Просять білизну і у госпіталі, просять і для бійців на передову.
– Наші швеї пошили їх уже тисячами, ці вироби користуються попитом у таку спекотну погоду, ми не відмовимось від любої допомоги. Тож просимо усіх людей перевірити свої запаси тканини, будемо дуже вдячні за допомогу тканиною, наші швеї сумують, що сидять без роботи, – кажуть волонтери.

Труси шиють удома на швейних машинках, кроять, гладять, комбінують тканину щоб зекономити.
– Іноді приходять думки: може, не треба ті труси нікому. А потім приносять фото, що бійці зробили: у камуфляжі, і у наших трусах. Тож, якщо комусь треба хоч крапля моєї роботи – буду робити, – розповідає одна з волонтерок.
Потреба на виробництво трусів: Тканина: штапель, бязь, ситець. Резинка. Колір значненя не має.

Заробітки «невтомних бабусь»

На жаль, не все можна виготовити. Зараз, наприклад, дуже багато запитів на шкарпетки, креми від комарів, вологі серветки. Тож «невтомні бабусі» заробляють гроші: продають вишиті картини, ляльки мотанки, амулети, екоторби, які приносять на міські заходи під відкритим небом. Згадують, як одного дня заробили 2400 гривень – всі ці кошти ідуть на потреби бійців.

«Наша бібліотека – найпатріотичніша!»

Плетіння сіток потребує простору. Тому «невтомні бабусі» дуже вдячні працівникам бібліотеки № 7 за приміщення, де вони стільки років працюють.
– Наша бібліотека від початку війни була дуже патріотична! Людмила Олександрівна, завідувач, завжди давала нам прихисток, ще коли ми на одному каркасі плели сітку. Ми тут пережили і ремонт бібліотеки, і ковід, по усіх кабінетах працювали, але не припиняли свою діяльність. Бібліотекарі як людей менше, нам допомагають. І у вихідний приходять, відкривають приміщення для нас, – каже пані Мирослава.
– І читачів обслуговуємо, і, коли є час, тканину ріжемо, – каже Олена, бібліотекарка. – Раніше тільки у коридорі чи у волонтерській кімнаті працювали, а тепер уже й у читальному залі, бо каркасів побільшало. Інші бібліотеки нам теж допомагають – по 2-3 людини щодня приходять від них, і тканину передають уже порізану, і кошти збирають. Ми ж усі одна система.

Вік – це бажання або небажання

– Дуже багато людей зараз кажуть: ми старі. А я думаю, що то все від бажання залежить, – каже Мирослава Віталіївна. – Ми для усіх роботу знайдемо. Дуже б хотілось до дітей і до художніх шкіл звернутись – приносьте малюнки, нам цього не вистачає, ми б вкладали у сітки. Є робота і тут, і додому можна забрати. Наші жінки хто не задіяний у сітках, хто дома, то сушать трави, кропу насушили. Килимки з клаптиків в’яжуть.

«Бабусі» є у Фейсбуці!

Можливо, ми назвали не усі актуальні потреби, з якими мають справу волонтерки зараз, адже вони постійно міняються. Тож запрошуємо доєднатись до групи «Невтомні бабусі» у Фейсбуці. Веде її пані Мирослава. Потреби, подяки за допомогу, розповіді про помічників, звіти про виконану роботу – все у групі. Долучайте самі, долучайте друзів.