«Залізні метелики»: українське кіно, створене для світу. Як пройшла прем’єра в Україні

"Залізні метелики" — документальна стрічка про збиття росіянами літака рейсу МН 17 на початку російсько-української війни. На дев'яті роковини трагедії фільм виходить на великі екрани. У Полтаві відбувся допрем’єрний показ стрічки, яку представили режисер Роман Любий та продюсер і оператор Андрій Котляр.

Звіт перед українським глядачем

– Полтава – перше місто, де ми показуємо цей фільм. І цей тур Україною буде як звіт перед вами, співгромадянами, за пророблену роботу. Кіно дужче орієнтоване на закордонного глядача, аби розповсюджувати українські наративи, український погляд на цю конкретну трагедію і висвітлювати питання: коли все ж почалась війна, – звернувся до глядачів Роман Любий.

Це українське кіно справді дужче орієнтоване на закордонного глядача. Адже в Україні добре знають: де добро, де зло у справі збитого малазійського боінга. Власне, світового глядача також було б важко вразити інформаційною складовою фільму. На момент початку зйомок фільму у 2019 році про МН 17 вийшли фільми зроблені CNN, BBC, Нідерландами в розробці уже був фільм Біллінгкет. Але крім жанру розслідування, не вистачало ще чогось…

Документальне кіно якого ви ще не бачили

– Ви не бачили ще таких фільмів, – попереджає глядачів у залі Андрій Котляр.
– У фільмі небагато сюрпризів для українського глядача, інформаційна складова кіно відома. Але у ньому є ще інші речі, які важко виразити словами, але їх можна виразити іншими методами: екраном, рухом, музикою і мені здається це те, що може представляти для вас цінність, – каже Роман Любий.

І справді, ми не бачили такого кіно. Кожен глядач мав свої очікування, особисто я налаштовувалась на розслідування або на розповіді родичів жертв, але переді мною були уривки інформації з Інтернету, чорно-білі акторські постановки, шматки російської пропаганди в перемішку з відео з зали суду, інформаційний мотлох, який супроводжував найгучніший військовий злочин останніх років.

– Це не класичне кіно про збитий літак, я вражений як Роман і Міла, режисер по монтажу, хірургічно розрізали і дослідили російську пропаганду. Тут показано, що пропагандисти працюють саме як військово-політичне утворення, створюють десятки фейків та шукають шляхи до умів глядачів. Для когось працює фейк про 100 мертвих пасажирів на борту, для когось – фейк з гадалкою Зазою, для інших – псевдонаукова теорія від фізика. Нещодавно росія здійснила жахливий терористичний злочин, підірвавши Каховське водосховище і вони працювали просто по лекалах справи МН 17, створивши для європейської аудиторії десятки фейків про цю історію: що це Україна знищила ракетою чи що це масони її підірвали, чи вона сама собою впала. І це важливо знати і розуміти, – розповідає Андрій Котляр.

Як сприймають фільм у світі

Фільм кілька місяців тому був показаний у Гаазі у Нідерландах, і автори фільму вважають це символічним. Адже дуже важливо, щоб український голос звучав у Нідерландах, бо справа МН 17 надзвичайно пов’язана з тим колосальним об’ємом допомоги, який Україна отримує від Нідерландів. Ця країна справді пройшла складний шлях, щоб розірвати як люблять казати «300-річні успішні економічні стосунки з часів Петра І».
Сприймає фільм закордонний глядач загалом добре: повні зали були і у Берліні на Берлінале, і у Карлових Варах, це кіно бачили у Австралії, а у вересні його представлять у Південній Кореї.
– На Берлінаре, головному європейському фестивалі, на прем’єру нашого фільму був «sold out», прийшло 1100 людей і у перший, і на другий день показу. На третій день також багато глядачів, і раптом, на третій десь хвилині перегляду, бачу виходить з зали пара людей. Перша думка: людям не сподобалось кіно! І тут вони проходять повз мене і я чую московську говірку: «Знову пропаганду ЦРУ показують». Тож в основному не подобалось тим, хто є глядачем російського «1 каналу», і всі критичні рецензії, які ми отримували на це кіно, мені здається, були написані людьми, які і досі знаходяться під впливом пропаганди срср, - каже Роман Любий.
– У США (на одному з головних фестивалів незалежного кіно у США «Сандес») був цікавий випадок на показі фільму. Один з глядачів купив квиток, очікуючи що це буде документальне кіно про музичний гурт «Айрон Баттерфлай», прихильником якого він був у дитинстві, а виявилось, що це фільм про збиття літака. Він потім підійшов до нас і сказав: дякую, я вражений, настільки став я ближчий до України. На жаль, він ближче став через фільм про військовий злочин. Ми б хотіли щоб люди ставали ближчими до України завдяки іншому контенту, – розповів Роман.

Що з емоціями?

Дехто у глядацькому залі не міг стримати сліз під час перегляду фільму, але завдання «тиснути на емоції» автори кіно перед собою не ставили.
– Якби ми намагались тиснути на емоційну складову, то глядач би плакав уже на 3 хвилині, бо дуже легко натиснути, коли 298 людей загинуло і з них величезна кількість дітей, яких розкидало по донецькому полю десь на 12 квадратних кілометрів.
Тому з емоціями глядача автори фільму поводились обережно. Основне відчуття, яке намагались викликати у глядача – нереальність того, що відбувається. Адже такого просто не може бути у нинішньому світі. Але цей злочин відбувся.

Чому «Залізні метелики»?

«Залізні метелики» - це була робоча назва фільму. З фільму зрозуміло, що це фрагмент шрапнелі ракети «Бук», і виглядає вона як крила метелика.

Про команду

На жаль, 2 членів команди проєкту були убиті в російсько-українській війні і ще один і досі вважається зниклим безвісті, тож його колеги плекають маленьку надію, що він живий…
У фільмі знявся й родич одної з жертв теракту, голандець Роббі не побоявся злітати на місце падіння літака, у серце бойових дій і погодився бути частиною постановки.
У титрах уважний глядач помітив прізвище Стефан Бандера – онука Степана Андрійовича і це не жарт.

Питань було більше, але за дверима уже чекали глядачі на сеанс «Місія нездійснена», тож документалістика мала поступитись місцем голівудському бойовикові.